Консультація для батьків першокласників

   

         Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже від­бувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового по­ложення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками. Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оціню­ється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих: батьків, однокласників.
         Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових умов навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров'я школяра. Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким підда­ється школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути ви­конати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (неви­значеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до пев­них наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.
        Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, що саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:

 — своєчасність переходу від гри до навчання;

 — відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілку­вання з однолітками;
— правильне виховання в сім'ї;

 — усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного зна­чення навчання в школі;
— у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;

— у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчан­ня, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.            
         Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам'ятати на­ступні правила:

Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1 — 1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дити­на працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується. а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час ви­конання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитивна мотивація.

2.   Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтри­мувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завдання «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку, і служить причиною швидкого стомлення).

3.   Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь пред­мета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога. 4.   При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так, щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий пови­нен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійно виявити і виправити свою помилку.
        У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи:

— У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється. У цьому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.
— Якщо у сім'ї по відношенні до когось із членів сім'ї використову­ється агресивно-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покараною і об­раженою.

— Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утри­матися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.
— У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину. Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з метою до­помоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повинні:

— встановив стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, тур­ботою та любов'ю;
— вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успіш­ність своїх дій;
— спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додаткових завдань;
— контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьків­ської уваги);
— підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;
 — уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілку­вання.
         Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює ре­жимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зни­ження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.
          Запропонований нижче тест дозволить визначити, наскільки ви готові надати своїй дитині дієву допомогу в період початкового навчання.

Тест «Батьки майбутнього першокласника»

(тест складений на основі тесту Г. Бардієра)

Інструкція. У кожній парі тверджень виберіть твердження під літерою «а» або «б».

Твердження
1.  а) Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити.
б) Не слід нав'язувати себе дитині, якщо вона чогось не хоче, краще подумати, чому вона не хоче цього робити.

2.   а) Відмови бувають звичайно у дітей, які не звикли до слова «Тре­ ба».

б) Насильницькі методи множать на дефекти особистості і небажані форми поводження.
3.    а) Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих.
б) Емоції дорослих незалежно від їхньої волі впливають на стан дітей, передаються їм, викликають відповідні почуття.

4.    а) Дитина не повинна ніколи забувати про те, що дорослі старші, розумніші, досвідченіші за неї.

б) Співпрацювати з дітьми — означає бути з ним «на рівних», у тому числі співати, грати, малювати тощо.

5.   а) Підкреслюючи помилки дитини, ми рятуємо її від них.

б) Негативна оцінка шкодить благополуччю дитини.
6.   а) Роблячи щось, дитина має усвідомлювати, хороше воно чи погане з погляду дорослих

б) Дитина не боїться помилок або невдач, якщо знає, що її завжди приймуть і зрозуміють дорослі.

7.  а) Дітей треба вчити, указуючи на підходящі приклади.
б) У дітей зароджуються комплекси, коли їх з кимось порівнюють.
8.   а) Дитина повинна постійно бути предметом уваги симпатій дорос­лих.
 б) Дитина, оточена усюди симпатією й увагою, обтяжена неприємними переживаннями роздратування, тривоги або страху.

9.  а) Чим старша дитина, тим важливіші для неї знаки уваги і підтримка дорослих.
б) Дитині будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні до­тики, жести, погляди, що виражають любов і схвалення дорослих.
Обробка отриманих результатів. За кожну обрану відповідь «б» до­дайте собі 1 бал. Підсумуйте отримані бали.

     

Якщо ви набрали 7 і більше балів, то можна стверджувати, що ви го­тові надати правильну допомогу своїй дитині в процесі її адаптації до навчання в школі. У вас є необхідний запас психолого-педагогічних знань, а також ви чудово «відчуваєте» свою дитину і вам, і вашій дитині можна тільки позаздрити!

        Отримані 4-6 балів свідчать про те, що ваші вчинки по відношенню до дитини не завжди надають їй очікувану допомоги. Скоріше ви від­носитеся до керівника своєї дитини, а не людини, яка ненав'язливо «супроводжує» її в процесі адаптації до школи. Але не все втрачено: вам будуть корисними поради педагога і психолога (ви зможете до них при­слухатися!). Придивіться до себе: чи не занадто ви авторитарні зі своєю дитиною?
       Набрані 3 і менше балів припускають, що ви, швидше за все, не усвідомлюєте роль батька в процесі адаптації дитини до школи. І якщо ви дійсно хочете допомогти своїй дитині, то займіться цим питанням.

 

Пам'ятка для батьків першокласника

1. Вчіть дитину поважати тих, з ким вона вчиться, і тих, хто її вчить.
2. Без поважної причини не пропускайте заняття. Про майбутню відсутність завжди попереджуйте вчителя.

3. Ніколи не обговорюйте поведінку чужих дітей у присутності своїх. Вчіть дитину розповідати про своїх товаришів щось хороше.

4. Вчіть терпимо ставитися до недоліків чужих дітей та їхніх батьків.
5. Спокійно сприймайте скарги дітей на товаришів. Маленька дитина завжди намагається поставити себе в зручніше й вигідніше становище. Учень має звертатися зі скаргою спочатку до вчителя.

6. Не сваріть у школі чужих дітей!

7. У конфліктних ситуаціях ніколи не з'ясовуйте стосунки без вчителя. В класі завжди є кілька дітей, які не вміють поводитися в колективі. І це їхня біда, а не вина. Ми не маємо право засуджувати дитину, стосунки якої з навколишніми віддзеркалюють стосунки близьких дорослих, насамперед батьків. Тільки доброта, лагідність і терпіння можуть допомогти дитині.

8. Якщо щось трапилося, не спішіть до школи, щоб з'ясувати причину, доки не заспокоїтесь. Краще це зробити наступного дня.

9. Не розповідайте нічого поганого про однокласників вашої дитини своїм сусідам, знайомим, співробітникам.

10. Не давайте дитині в школу того, чим вона не зможе поділитися з товаришами.
11. У присутності дітей не ведіть розмов про інших батьків класу.

12. Ніколи не обговорюйте дії вчителів у присутності дитини.
13. Не просіть пересадити дитину, якщо це не пов'язано зі станом здоров'я. Конфлікти між дітьми таким чином не розв'язуються, а тільки загострюються.
14. Намагайтеся завжди виконати прохання, з яким звертається до вас хтось із батьків класу. Будьте уважними один до одного.

Поради батькам

Стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток і навіть зовнішній вигляд - це фактори, що тісно пов'язані з поведінкою дитини, її вчинками, з формуванням індивідуальних рис її особистості.

Головні фактори, які треба врахувати при оцінці стану здоров'я та фізичного розвитку дитини:

1.              Зріст, вага, загальний фізичний розвиток. Для правильного орієнтування необхідно порівняти отримані дані з нормами фізичного розвитку, характерними для відповідного віку.

2.              Загальний стан здоров'я дитини, її опір інфекціям та хворобам, перенесені раніше захворювання та можливі наслідки.
Діти, що мають порушення у функціонуванні органів зору та слуху, потребують постійного нагляду. Особливо необхідно стежити за тим, як впливають ці захворювання на формування психіки дитини.

3.              Двигунний (руховий) розвиток дитини. Слід звертати серйозну увагу на правильний розвиток лівої та правої частин тіла, особливо обох рук.

4.              Процеси фізичного розвитку. Вони тісно пов'язані з розумовим розвитком дитини. У багатьох дітей слабкий фізичний розвиток серйозно впливає на наслідки шкільного навчання.

5.              Усі дефекти та аномалії будови тіла дитини, її зовнішній вигляд. Необхідно врахувати, що як і гарна зовнішність, так і різноманітні недоліки у ній відіграють важливу роль у формуванні індивідуальних особливостей характеру дитини.

6.              Діяльність нервової системи, збуджуваність, зрівноваженість, загальний стан.

Дефекти, не виправлені вчасно, не вилікувана хвороба, неліквідоване хворобливе явище у подальшому набувають хронічного характеру.

Стан здоров'я і загального фізичного розвитку дитини необхідно знати не тільки для усунення хворобливих явищ або виправлення недоліків фізичного розвитку. Ці відомості повинні стати для батьків одним із вихідних пунктів у розумінні впливу фізичного стану дитини на розвиток її психіки та на формування деяких особливостей дитини, щоб своєчасно попередити виникнення у неї небажаних з виховного боку рис характеру.

Аналізуючи фізичний розвиток дитини, треба врахувати особливості статі: одні притаманні хлопчикові, зовсім інші - дівчинці.

Завдання дорослих полягає у тому, щоб сформувати у дитини навички правильного ставлення до свого здоров'я, вміння турбуватися про свій організм тільки такими заходами, які випливають з об'єктивної необхідності.

У дитини, яка часто хворіє протягом навчального року, з'являються труднощі у навчанні, які приводять до невдач, помилкового судження про її розумові здібності. Справжня ж причина - у слабкому фізичному розвитку дитини, у стані її здоров'я, можливо, і в умовах його розвитку.

Батьки, які бажають свідомо й обдумано керувати духовним розвитком своїх дітей, формувати якості, які мають цінність для людини і всього суспільства, повинні добре орієнтуватися у процесі розвитку своєї дитини, знати все про стан її здоров'я.


 

 

Як виховати добру дитину?

                                     

  Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.

1. Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.

2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.

3. Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго, на формування правильних моральних оцінок.

4. Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.

6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.

9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.

10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.

11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

12. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.

13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.

14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.

Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.


 

 

Правила спілкування з дітьми

   Не в кожній сім'ї у батьків є можливість залишатися з дитиною вдома. Що ж робити тим, хто змушений залишати дитину без нагляду? Психологи називає 10 правил поведінки працюючих батьків.

Правило перше. Не приходьте додому голодними.

   Голод не тітка. Через нього людина стає дратівливі. і нетерплячі. У деяких на цьому тлі починаються головні болі. Намагайтеся перед приходом додому випити хоча б чашку чаю чи з'їсти йогурт.

Правило друге. Не перевтомлюйтеся.

   Надмірна фізична і розумова навантаження погано впливає на самопочуття. Людина стає дратівливою. Дитина зовсім не винyє в тому, що вас завантажили на роботі, до того ж вона просто не зрозуміє чому  викликала роздратування. Переступаючи поріг будинку, залишайте за дверима всі «дорослі» проблеми.

 Правило третє. Правильно розставляйте пріоритети.

   Ніколи не говоріть про роботу так, щоб дитина могла подумати, що вона важливіша неї. Робота вам подобається, а дитину ви любите.

Правило четверте. Спілкування з дитиною важливіше всього.

   Не варто відштовхувати дитину, якщо вона прийшла до вас у той момент, коли ви зайняті приготуванням вечері або взяли роботу додому. Дитина це людина, а вечерю і робота можуть і почекати.

Правило п'яте. Дитина повинна бути помічником і рівноправним членом сім'ї.

   Не дискримінує дитину, доручаючи їй саму неприємну роботу по дому. Начебто миття підлоги, посуду. Чому дитина повинна виносити сміття? Та тому, що командуєте ви.

Правило шосте. Чи не самостверджуватися за рахунок дитини.

   Ви доросла людина, і тільки з цієї причини ви більше знаєте і вмієте. Ви краще миєте посуд і граєте в комп'ютерні ігри. Але якщо ви хочете, щоб ваша дитина на відміну від багатьох інших сучасних дітей виросла впевненою у собі і в своїх силах, спілкуючись з нею, постарайтеся вести себе так, щоб вона відчував себе вмілою і кмітливою.

Правило сьоме. Робота всього лише засіб для забезпечення родини.

   Якщо робота для вас стала сенсом життя, заводити дітей не варто. Діти в таких сім'ях нещасливі. І квапляться швидше вирости. Це ознака нездорової родини.

Правило восьме. Вмійте слухати.

   Багатьом батькам здається, що все скоєне дитиною, всі його слова – незначні й неважливі. Вона ж маленька, що там може бути «глобального». Насправді всі справи, слова і вчинки дитини точно так само важливі, як і ваші. І якщо ви будете зневажливо або насмішкувато дивитися на інтереси й справи дитини ніякої довіри між вами не буде. Не оцінюйте вчинки дитини, а постарайтеся їх зрозуміти.

Правило дев'яте. Радьтеся з дитиною.

   Повірте, дитині цікаво, чим ви таким займаєтеся на роботі. Розкажіть йому про ваші думки, переживання. Запитайте в неї поради. Не думайте, що дитина ще «не доросла» до «дорослих» справ. Це не так. Вона може багато чого не розуміти, але дуже добре відчуває емоції, і тому вас можуть здивувати дитячі поради. До всього іншого, радячись, ви формуєте в дитини здатність виражати власну точку зору, показуєте, що між близькими людьми важливі відвертість та довіра.

Правило десяте. Не дорікає шматком хліба

   Уникайте згадок про матеріальну залежності дитини від вас. Це ранить дитину і принижує її. У неї може скластися думка, що вона вам в тягар, і ви утримуєте її з почуття обов'язку, що в корені не вірно. Все має бути по любові. До того ж, в старості, коли ви опинитеся в положенні залежного, вам не доведеться соромитися того, що ви говорили колись.

 

Режим дня першокласників

   Дитина пішла у перший клас. Це радісна і хвилююча подія, але, разом з тим, і додаткові складності. Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Нові обов'язки вимагають від дитини зібраності, затрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати розпорядок дня школяра, раціонально організувати його побут.

   На необхідність дотримання режиму дня вказують психологи, лікарі, підкреслюючи, що це важливий засіб збереження нормальної працездатності учня. Відомий фізіолог І.Павлов вважав, що, дотримуючись певного розпорядку дня, ми допомагаємо роботі нервових клітин, запобігаємо виснаженню нервової системи, перевтомі.

   У режимі дня багато залежить від індивідуальних особливостей дитини, умов життя, але основні рекомендації гігієністів, психологів і педагогів повинні бути виконані. Розглянемо робочий день першокласника.

   Підйом. Ранок у багатьох сім'ях проходить напружено, особливо тоді, коли дорослі поспішають на роботу. Батьки час від часу покрикують на дитину, підганяють її. Щоб цього уникнути, важливо пам'ятати одну очевидну істину: вчасно встати — вчасно лягти. Якщо дитина привчена рано лягати спати, звечора готувати все необхідне до занять, то особливих труднощів у дотриманні даного режимного моменту не відчуватиметься. Привчайте малюка вставати зразу (затяжний підйом породжує млявість), вітатися з матір'ю, батьком та всіма рідними.

   Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнастики. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, легень, сприяє гарній поставі. Перед її проведенням бажано добре провітрити приміщення, можна увімкнути музику. Ранкова гімнастика закінчується водними процедурами: обтиранням, обливанням.

   Після гімнастики і ранкового туалету — сніданок. Дитині потрібен повноцінний сніданок, оскільки попереду — напружена розумова праця. Нехай вона з'їсть і гарячу страву, і чай, і фрукти. Як правило, щось діти їдять з апетитом, чогось вони не люблять, а дещо взагалі не вживають. Прислухайтесь до цього. Такі переваги не завжди є виявом дитячих капризів. Іноді це потреба організму, з якою не рахуватися не можна. Попросіть дитину допомогти прибрати зі столу, помити посуд.

   Дорога до школи. З дому слід виходити завчасно, іти енергійно. Ви повинні показати дитині найбезпечніший шлях до школи, час від часу нагадувати про дотримання правил вуличного руху.

   Ранок закінчився. Діти пішли у школу. Почався робочий день. Яким він буде, значною мірою залежить від того, як пройшов ранок. Пам'ятайте: усе, що дитина може, вона повинна виконати сама: зробити зарядку, старанно застелити ліжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з дому. Це важлива умова виховання самостійності.

   Обід. Бажано, щоб він складався з трьох страв. Вживання лише другої страви нерідко призводить до захворювання органів травлення. Порадьтеся, як краще накрити стіл, адже гарно сервірований стіл поліпшує апетит. Сідаючи обідати, дитина має переодягнутися, помити руки, а після обіду — помити посуд, навести порядок на кухні.

   Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працездатності доцільний активний відпочинок (прогулянка, рухливі ігри та розваги). Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин на день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою. Але, як показує практика, так відпочиває лише третина учнів. Причини різні: не дозволяє мама, дитина не встигає виконувати домашні завдання, займається в гуртку чи секції. Тому такі діти швидше втомлюються, гірше працюють, частіше хворіють.

   Для шестирічних першокласників важливий і пасивний відпочинок  — денний сон протягом години.

   Підвечірок. Дитина може випити склянку молока чи соку з булочкою, з'їсти сирі овочі, фрукти. Після цього слід приступати до виконання домашніх завдань. Нагадаємо, що першокласникам не даються завдання додому, тому в цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.

   Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

   Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можливості немає — затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва.

   Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори в цілому мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. У робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, вирощена дитиною, і малюнок чи аплікація, зроблені власноручно, і розклад уроків. Радимо час від часу обновляти інтер'єр куточка.

   Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця школяра — забезпечення правильної пози при сидінні. Учень має глибоко сидіти на стільці, спираючись попереково-кряжовою частиною хребта на спинку. Голова — у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15°). Тулуб теж трохи нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку.

   Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити 30 — 35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки. ,

   Забезпечити правильну позу при читанні та письмі допомагають такі вправи: «Володю, нахились праворуч, тепер ліворуч. Сядь прямо. Ось при такому положенні тулуба треба писати», «Нахились, Марійко, вперед. Постав правий лікоть на парту. Тильною стороною долоні визнач відстань від підборіддя до зошита».

   Важливо виробити у першокласника звичку правильно тримати ручку. Ручку слід тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім, на відстані 1-1,5 см від кульки. Вона має проходити біля згину першого суглоба великого пальця та третього суглоба вказівного, кінець спрямований на праве плече. Якщо підняти вказівний палець, то ручка тримається великим і середнім.

   Безпосередньо перед письмом варто, на перших порах, простежити, чи правильно лежить зошит. Нижній лівий кут повинен лежати навпроти середини грудної клітки дитини. Права рука перпендикулярна до верхнього краю зошита, а відстань від стола до грудей дорівнює ширині затиснутого кулачка.

   Вам, батькам, корисно перший місяць посидіти з дитиною - не поруч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжку чи зошит, не сутулився, сидів у зручній позі.

   Важливо привчати дитину до порядку на робочому місті. Кожна річ повинна мати своє місце. Пенал з ручкою і олівцями — посередині, ліворуч — усе, що потрібно для роботи. Тут же підставка для читання.

   Як домогтися виконання дітьми вищезгаданих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте від нього. Син чи донька засвоять це досить швидко тоді, коли дорослі кожен раз і однозначно будуть реагувати на їхні вчинки. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть і незначний успіх: «Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець!».

   Настає вечір. Вдома збирається вся сім'я. Поспілкуйтеся з дитиною. Поцікавтеся, як пройшли уроки в школі, що нового дізналася, розпитайте про життя класу. Усе це зближує вас з дітьми, сприяє взаєморозумінню.

   Телевізор. У кожній сім'ї ставлення до нього різне: від категоричної заборони дивитися телепередачі до довготривалого «сидіння» перед екраном. Зробіть так: перегляньте програму телепередач на наступний тиждень, відберіть найцікавіші, які будуть дивитися діти.

   Зауважимо, що лікарі та психологи радять дивитися передачі не частіше трьох разів на тиждень, причому сумарна тривалість не повинна перевищувати шести-семи годин. Практикуйте колективний перегляд окремих телепередач з наступним їх обговоренням.

   Вечеря має бути легкою і становити не більше 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа повинні складати основну частину вечірніх страв. Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд: допомагати батькам, гратися, слухати радіо тощо.     Простежте, щоб діти не гралися в рухливі ігри, не слухали розповіді про страшні події. Перед сном дитина має скласти в ранець усе, що необхідно до занять, провітрити кімнату, умитися, почистити зуби, якщо є можливість - прийняти душ (але обов'язково помити ноги), постелити постіль, побажати усім доброї ночі.

   Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. На жаль, чимало дітей порушує цей режим. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здоров'я. Малюк стає збудженим, неуважним. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчати дитину лягати спати і вставати завжди в один і той самий час; практикувати перед сном 20 -30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі; спати, у міру можливості, при відчиненій кватирці і, звичайно, на окремому ліжку.

 

Робоче місце школяра